Після майже 40-річної перерви Тім Бертон зняв продовження класики. Фільм помітно менш добрий і наївний, але все одно здатний потішити глядача химерним візуалом і музикою, ансамблем розкішних акторів і цікавою хелловінською історією.

Добрий і навіть місцями наївний комедійний жахастик з персонажами, які запам’ятовуються, на фоні фантасмагоричного віжуалу та крутого саундтреку. Культова класика від Тіма Бертона, який цим фільмом відкрив світу талант Майкла Кітона.

Хоч і цікаве, але важке для перегляду абсурдистьке кіно з численними огидними сценами і сильними акторськими роботами. Більше нагадує раніші фільми Лантімоса (наприклад, «Убивство священного оленя»), аніж більш мейнстримні «Фаворитку» чи «Бідолашні створіння».

4-ий сезон однозначно слабший за попередні через очевидні самоповтори, і тільки з 5-ої серії зрідка дивує і інтригує. Тішить, що вже анонсований 5-ий сезон стане завершальним, адже ця історія вже майже вичерпала себе.

За рівнем саспенсу та у якості слешера – найслабша частина трилогії. Особливо не сподобався примітивний лиходій. Якщо ж у якості завершального фільму (після перегляду «Перл» та «Ікс»), то стрічка логічно закриває сюжетну арку Максін і тішить якісним кастом другорядних персонажів.

Доволі простий і ненапряжний ромком, який майстерно вплітає вигадані любовні і шпигунсько-маркетологічні сюжетні лінії у справжню історію підготовки і здійснення висадки на Місяць.

Фільм на один вечір для фанів, які ностальгіюють за простими як двері комедійними бойовиками 40-річної давнини. Я – не такий фан, але все одно щиро сміявся над кількома дотепними жартами і дивувався креативності сцен погонь і бійок. Едді Мерфі як завжди топ!

Історична драма з елементами кривавого жахастику. Сам по собі цей фільм може видатися доволі нудним. Але як хронологічно перша частина трилогії Ті Веста стрічка добре розкриває мотивацію лиходійки в «Ікс» (2022). Прийом з Мією Гот у двох протилежних ролях ката і жертви – топ!

Кривавий жахастик з довгою, але правдоподібною підводкою і антигероями, які є справді моторошними і мотивованими лиходіями. Сподобався також підбір акторів з впізнаваними обличчями. Якщо ця стрічка зайшла, то раджу також приквел «Перл» (2022) про головну антагоністку в юності.

Типовий для Вуді Аллена фільм, у якому він грає самого себе і дискутує з Даян Кітон про перипетії своїх відносин на фоні атмосферного Нью-Йорку. Єдине, що саме у цій стрічці ця одвічна тема загорнута у детективну обгортку.

Ніби і всі елементи з оригіналу на місці (харизматичні герої, деталізована постапокаліптична атмосфера і багато екшену), але вау-ефекту фільм не викликає і виглядає трохи затягнутим.

Верговен ніби продовжує свій старий фільм «Плоть і кров», показуючи максимально реалістичне і місцями відразливе Середньовіччя. При цьому він ще додає шокуюче поєднання еротики та релігії, у якому ревні християни побачили глум над символами віри. Контроверсійна провокація!

Героїчна боротьба проти непереможного монстра з винахідливими спецефектами, які заслужено виграли Оскар. Сподобалося, як в доволі примітивний сценарій японці розумно вплели важливі для себе історичні теми, особливо про камікадзе і наслідки ядерного бомбардування.

Яскравий фільм про пару висококласних кухарів, яких поєднує пристрасть до кулінарії. Драматичний сюжет рухається дуже повільно, тож готуйтеся більшість часу спостерігати за дуже смачно знятими сценами приготування смаколиків. Категорично не раджу дивитися на голодний шлунок!

Вражаюче якісний новий серіал! Сильне книжкове першоджерело з інтригуючим сюжетом в дуже атмосферному сеттингу феодальної Японії початку 17 ст. з дорогущими зйомками і добре підібраним акторським складом. «Сьогун» – це нова «Гра престолів», але без магії та з частими сеппукку.

Слабкий фільм-лякалка для ніжних американських лібералів. Особливо неправдоподібно виглядає те, як і повстанці, і армія начебто то допомагають журналістам знімати бої і докази воєнних злочинів. Дивіться «20 днів у Маріуполі», щоб побачити справжню роботу журналістів на війні.

Лінклейтер вчергове довів свій талант у режисуванні нестандартних романтичних комедій з харизматичними героями і цікавими діалогами. Детективний твіст наприкінці не такий вже й вражаючий, але враховуючи, що перша третина фільму – це реальна історія, то цей й не дивно.

Якісна документалка – переможець міжнародної програми фестивалю Docudays 2024.

Сподобався основний задум, цікаві актори і неприлизаність сценарію. Але кидається в очі дуже обмежений бюджет, поспіх (весь фільм зняли всього за 9 днів) і надмірна театральність. Смілива спроба боротьби з закостенілими стереотипами через гумор. Потрібно більше такого кіно!

Можу порадити цей фільм хіба-що затятим екоактивістам. Загалом дуже посередня стрічка починається як комедія з крінжовими моментами, а потім трохи недолуго перетворюється в драму з посилом про те, що людство знищує природу.

Перший сезон зацікавив історією і спонукав прочитати книгу-оригінал. Якісно знята фантастика, з інтригою у сюжеті і кількома дуже вражаючими сценами.

Як на мене, непереконлива історія любовного трикутника з непропрацьованими і нерозкритими персонажами та слабуватим сюжетом, який ще і постійно перестрибує в часі. Запам’ятовується також візуальна об’єктивізація (особливо Зендаї).

Якісна сучасна комедія: цікавий динамічний сюжет з харизматичними персонажами і багато інтелектуального гумору з відсиланнями до інших фільмів.

Доволі невдалий фільм: всі елементи фірмового стилю на місці (харизматичні персонажі, музика, гумор), але після перегляду не покидає відчуття того, що сучасний британський крмінальний андерграунд у Річі виходить показувати краще, ніж далеку Другу світову.

Один з старих фільмів братів Коенів, у якому вони вшановують традиції американського кінематографу 40-50-их і граються з жанрами. Сподобалися сюжет і діалоги, але загалом протягом всього фільму не покидає відчуття сюрреалістичності того, що відбувається на екрані.

Якісно зроблений розважальний серіал з Гаєм Річі у якості одного з сценаристів. Харизматичні герої і неочікувані повороти сюжету про чергові кримінальні розборки з британською специфікою і антуражем інших робіт Річі.

Легка і динамічна комедія 2003 року братів Коенів з приємними оку акторами і непередбачуваним сюжетом. В 2020-их чомусь таких нових фільмів більше не випускають ….

Дуже камерний, фактично театральний фільм, побудований виключно на діалогах і акторській грі. Хоча стрічка маскується під комедію, насправді це динамічна психологічна драма на суспільно важливу тему з вкрай неочікуваною кінцівкою.

Шедевральна з точки зору візуалізації і аудіосупроводу екранізація написаної в 60-их книжки з застарілою у 2020-их ідеєю білого месії, який врятує неосвічених туземців. Плюсик за підбір акторів і спробу посилити першоджерело, показавши мінуси «священної війни».

Шикарна жорстко-реалістична історична драма про Данію 18-го століття, у якій відставний солдат-простолюдин бореться з корумпованою аристократичною системою задля здійснення свої мрії на фоні дуже атмосферних пейзажів болотяної пустки. Мадс Міккельсен як завжди харизматичний!

Середняковий фільм, але гонки гарно зняті.

Поетичний фільм про красу у повсякденності, який попри свою певну медитативність у другій половині все ж дивує драмою і сюжетними поворотами. Хто б міг подумати, що можна зняти Кіно з великої літери про самотнього прибиральника туалетів!

Попри короткий хронометраж, доволі нединамічний фільм про п’яні розваги британських тінейджерів і порожнечу замість людського спілкування. Твіст наприкінці трохи додає драматизму, але загалом фільм мені здався нудним.

Пародійний шпигунський екшн з непередбачуваним сюжетом, прикольно підібраним кастом (впізнали Волтера Вайта?) і неоковирно намальованими спецефектами, які додають відчуття фарсу під час перегляду.

Якісний екшен на вечір, який веселить пророчою відкриваючою сценою про росіян, які знищують самі себе у боротьбі з неіснуючим ворогом.

Цей парадоксальний фільм підкреслює природу зла, не демонструючи візуально власне самі акти насильства. Стрічка запам’ятовується передусім винахідливим застосуванням аудіо-супроводу, а не розвитком сюжету, який по суті тупцює на місці.

Дуже спокійний і поетичний фільм про романтичні стосунки, яким не судилося статися, та особливості пристосування дітей-мігрантів до життя на чужині. Підозрюю, що для мейнстрімного глядача стрічка може видатися нуднуватою.

Цей фільм не вражає непередбачуваністю сюжету і геніальними жартами, але загалом справляється з утримуванням уваги завдяки ідеально-вилизаній картинці з красивими акторами на незаїждженому фоні літньої Австралії.

Один з кращих фільмів року, який поєднує в собі закручений детектив, інтригуючу судову драму і емоційну історію сімейного конфлікту з фоновими темами емансипації та націоналізму. Раджу дивитися в оригіналі з субтитрими, бо зміна мов у стрічці відіграє окрему символічну роль.

Цей фільм дуже америкоцентричний і гіперболізує тему white guilt, яка набрала в США сюрреалістичних оборотів. Для українських глядачів фільм не буде таким актуальним, але все одно цікавим, адже іншим лейтмотивом стрічки є універсальна тема самосприйняття і відносин в сім’ї.

Прохідна і простакувата, але місцями кумедна спроба пародії на Індіану Джонса, яка може запам’ятатися хіба поверненням на екрани Сандри Буллок і Даніела Редкліфа, короткою появою Бреда Піта і знущанням над Чанінгом Татумом.

Незвична романтична історія з цікавими персонажами, атмосферним фоном виноробного регіону Каліфорнії та непередбачуваними перипетіями сценарію, який виграв Оскар у свій час.

Стрічка викликає широку гаму емоцій: від здивування і захоплення фантасмагорійним вікторіанським стім-панк стилем до огидних і брутальних сцен розтинів або насильства. Неоднозначний фільм з багатьма інтерпретаціями, який запам’ятається як одна з найяскравіших картин року.

Легка і приємна комедія Тайки Вайтіті, який повернувся в рідний тихоокеанський регіон задля висвітлення курйозної історії про найслабшу футбольну збірну у світі. Я особисто очікував від фільму більшого, але загалом вийшло позитивне розважальне кіно на фоні тропічного раю.

Пізнавальна історія про дуже вперту бабусю-спортсменку і її тренерку. З художньої точки зору фільм не вражає чимось новим, але отримав номінації на Оскар завдяки потраплянню в повістку «Me too», проти ейджизму і за права ЛГБТК.

Технічно простий і навіть спеціально стилізований під манеру зйомок 70-их фільм, який у 2024 виглядає як прибулець з космосу серед здебільшого чорнушних драм завдяки доброму, людинолюбному і зворушливому сюжету про вічні цінності в атмосферних різдвяних декораціях.

Режисер замахнувся на занадто амбітну ціль – втиснути у 2,5 год і 20-річну історію військових кампаній, і особисте життя Наполеона. Сповна розкрити хоча б щось одне не вийшло. Фільм виглядає рвано і незрозуміло для непідготовленого глядача. Єдиний плюс – епічні батальні сцени.