Кінематографічність найвищого гатунку! Неймовірно красива та кольорова картинка, купа цікавих композиційних рішень, колір як окремий персонаж та сюжет який таїть у собі кілька несподіваних поворотів. Шедевральний дебют Чжана Імоу!

Я вражений! Яка свіжа та бадьора постановка! Яка чудова акторська гра! З одного боку дуже театральна і разом з тим неймовірно легка та природна. Весела атмосфера, кілька гегів, які мене щиро розмішили, є навіть декілька фраз які пішли в народ. Шедевральне відкриття!

Сюжет оригінальний і прогнозовано наповнений неймовірною добротою, а технічна реалізація дивує реалістичністю – місцями я забував що це анімація. До того ж тут багато джазу, який я шалено люблю, та ще й авторства самих Резнора та Росса.

Оригінально та неймовірно красиво намальований мультфільм з цікавою міфологією та добрим сюжетом, який хоч і має дрібні недоопрацювання, та все ж наповнений добротою, магією та неповторною ірландською казковістю.

Кінематографічно посередній, але фундаментальний для української музики музичний фільм де мінімум діалогів і максимум пісень, які працюють на розкриття сюжету не гірше ніж актори чи репліки. Плеяда ВІА та виконавців, хітові твори. Однозначний український шедевр!

Розріджена структура без динаміки невідворотно схиляє до сну, але рятує погана графіка, яка змушує посміятися. В цілому непогана ідея реалізована дуже скучно і просто, хоча фінальний твіст цілком ок.

Досить адекватний мужчина, трохи схожий на Клэс Банг‍ морочиться з неадекватною та не дуже симпатичною кінозіркою в детально стилізованій та симпатично чорнобілій стрічці повністю просякнутій «тугою» із назви фільму.

Як на мене це американська версія французької нової хвилі, хоча вона більш строга за структурою та операторською роботою, яка проте така ж аматорська як і у раннього Годара. Усі діалоги дуже круті, особливо, враховуючи, що вони майже повністю імпровізовані.

Цикл фільмів про Адася Мяучинського – цікаве кінематорграфічне явище. За цей рік збираюся переглянути усі фільми із цього циклу, які досі не бачив.

Дебют Котерського і його центрального персонажа Адася виглядає як минулорічний Чарлі Кауфман на мінімалках. Це анітрохи не применшує абсурдності та кріповості сюжету, хоча помітно, що класичний Адась, який утвердився на стику 90-х та 00-х ще не сформувався.

Очікував серйозну аналітику, а отримав годну сатиру. Місцями навіть дуже смішну. Сподобалися дуже якісно зроблені фрагменти вигаданих фільмів та в цілому ТБ формат з фіктивними рекламними блоками.

Стильний комплімент легендарній стрічці з багатьма алюзіями на оригінал та чудовою грою Олдмана та Сейфрід. Однозначно хороше, переважно розмовне кіно, яке обов’язково збере купу нагород, хоча, зважаючи на увесь 2020 рік з легкістю може стати чуток переоціненим.

Мене тішить різноманіття тем, за які береться Вінтерберг. Герої цього фільму настільки симпатичні, що хочеться перехилити з ними «ще по одній», хоча в цілому фільм доволі простий у всіх аспектах. І дайте вже хтось Мікельсену якусь нагороду за танець року!

Концентрований український артхаус який місцями дуже круто працює, а місцями просто латає собою сюжетні недоліки. Картинка також коливається від шедевральної до нагло здертої з кінокласики. В цілому дивно, не досконало, але як не як – це явище в українському кіно, яке must see.

Хоча це і перший повний метр Ходоровського, тут вже є все притаманне майстрові: і тема сім’ї, і сюрреалізм, і своя власна міфологія, притчевість нарративу, дрібні збочення та секс. Операторська робота дуже непрофесійна, до того ж я звик все таки до кольорового Ходоровського. 6.5.

У фільмі настільки крута картинка та операторська робота, що я готовий простити йому непрофесійну гру акторів та сміхотоворні діалоги. Благо, їх у стрічці небагато. Ставлю тверде «7», а подумки додаю ще бал авансом, для Васяновича. Чекаю з нетерпінням на його наступні роботи.

Деякі фільми стають класикою інді-драм та збирають нагороди по Санденсах та подібних фестах, а деякі стають такими от сірими та непримітними, але чесними та людяними картинами.

В цілому банальну історію ловеласа, недооцінений угорський майстер Хусарик, перетворив в магічну історію з красивою картинкою, казковими інтерєрами, живописними пейзажами та воістину унікальним стилем монтажу: я такого більше ніде не бачив!

Це той самий Годар, тільки «модифікований» солідним професійним та життєвим досвідом і без того екстраординарного творця. Прийшлося трохи підлаштуватися під дивний візуальний та літературний стиль, але однозначно це цікавий кінематографічний експеримент.

Широко відомий у вузьких кругах ексцентричний грецький коктейль із сюру, еротики та нуару з дрібкою збочень та букетом алюзій на популярні теми трилерів 50-х та 60-х років. Зараз цей коктейль мені не сильно зайшов. Мабуть треба було скуштувати його років так десять тому.

Потрібний, але наївний фільм з паскудною картинкою, за якою ледь можна розгледіти колись крутий візуальний стиль Голланд. Є кілька правдивих та жорстоких сцен та однозначно гуманістичний контекст, які, в свою чергу розчиняються в нудному нарративі.

Коли я ще був школярем то це кримінально-чорнушне роуд муві справило на мене велике враження. Тепер я розцінюю його як рядове «темне» творіння епохи перебудови.

Не знаю як в бідолашній ПНР напередодні краху вдалося створити такі круті та реалістичні декорації, але вони в цьому фільмі вражають найбільше. Брешу. Найбільше вражає молода та чарІвна Кася Фігура. Але декорації теж норм.

Безневинний екшн, загалом легкий та несерйозний настрій епізодів, але ж тобі років 10–12, а там човен-трансформер!!!

Дивився по ТБ. Не увесь, але багато серій. Не цілеспрямовано, але якщо він йшов, то я не перемикав. Але конфлікт одного епізоду запам’ятав на все життя: там герой-качок закохується в єврейську дівчину, яку звати Х (власне, не ікс, а наш звук «х»), я досі з цього ржу, коли згадаю.

Цієї частини я вже точно не бачив. Ну й нехай.

Ця частина, звичайно, значно просідає відносно дебюту, але для мене вона залишається таким же яскравим спогадом з дитинства.

Коли більшість дітей про комп’ютер тільки мріяли, він з’явився у мого однокласника. Чувак сказав що має на харді цей фільм і навіть описав кілька сцен із нього. Як же ж круто було одного вечора побачити це кіно по телевізору!

Японський Макбет повен гримас, які не дратують та містики, яка місцями навіть трохи лякає. Все це доповнює стабільно крута операторська робота і чудовий драматичний саундтрек. Міфуне лютий, а фінал потужний.

Добра та цікава історія про хорошу, талановиту та скромну людину, з її ж саундтреком, який доповнює сюжет, з достатньо детективною канвою та красивим фіналом. Зацінив Родрігеса і увесь фільм подвійно: як людина і як музикант.

Не люблю Брандо, але роль недалекого, але в глибині душі доброго американського гопника дуже йому підійшла. Фільм з дуже реалістичною, як на Голлівуд 50-х операторською роботою, хорошим кастом і потужним фіналом.

На перший погляд стандартна судова драма, проте з фірмовими діалогами Соркіна, які приковують увагу та годним кастом в якому лідирує, звичайно, Саша Барон Коен, хоча мені сподобався ще Френк Ланджелла.

Виглядає ніби Кроненберг і Шванкмаєр об’єднали свої зусилля щоб протистояти Marvel та створити свій антипод супергеройського світу з засиллям стопмоушну, реактивно швидкого монтажу та сюрреалістично-сексуального насильства. Це однозначно «мій» фільм з належною дозою божевільності

Типовий, до некомфортності красивий Ное з невеликим кіноманіфестом, незручним середовищем яке постійно нагнітає та зброєю масового знищення епілептиків. Фінал я поглинав очима практично не моргаючи і, дякувати Богу, додумався переглянути цей фільм на великому екрані. 8.5.

Далеко не таке круте як Труднощі Перекладу, але й не таке погане як її фільми 10-х. За нудним темпоритмом криється добротна літературна основа (мабуть їй варто було написати книгу), а Білл Мюрей тягне на собі всю ношу харизми цієї стрічки і робить це дуже круто. 6.5.

Як на режисерський дебют – цілком пристойно. Історія грамотно розвивається, тематика цікава, є трохи саспенсу і бадьора фінальна потасовка. Кінцеві кадри трохи змазують загальне враження, - чекав чогось більшого, але на приємне гаяння вечору цілком годиться.

У нарративному та візуальному плані - оригінальний та сміливий експеримент, який попри трохи занудний темп мені дуже зайшов.

Яскравий до-інтернетівський музичний спогад. Особливо сподобалися мені, тоді ще юному і необізнаному, усі легенди британського року. А ще, пам’ятаю, зацінив Філа Коллінза, який три години концерту барабанив практично на усіх треках усіх виконавців.

Типово «вінтажний» фільм Андерсона з незмінно класним кастом, фірмовою картинкою та трагікомічним сюжетом ідеальним для приємного вечора вихідного дня.

В цілому недосконалий фільм з невиразною операторською роботою, незбалансованим викладом сюжету, але з міцними акторськими роботами, які як не як знову вселяють надію на хороше майбутнє українського кіно.

Очікував наступну судову драму, а отримав емоційний та теплий фільм про сім’ю з блискучим перформенсом Пека, міцною «процедурною» сюжетною лінією та дрібкою ностальгії за часамии власного дитинства.

Фільм-пограбування в стилі 11 Друзів Оушена зі скучним протагоністом, чарівною Ізабель Корі та непоганим авантюрним планом, який весь час хтось намагається наламати.

Епічна та захоплива гангстерська драма з бадьорим навіть сьогодні темпоритмом, сатиричними документальними вставками і яскравими та харизматичними персонажами.

Цей фільм доводить, що джалло – пращур теперішніх слешерів. Яскрава кольорова картинка, цікавий монтаж через наїзди та розфокус, кілька винахідливо поставлених смертей, але в цілому неглибокий сюжет з неймовірно крутим та непередбачуваним фіналом.