У цьому фільмі є усе притаманне Годарові зокрема, та французькій новій хвилі загалом, але окрім того стрічка вийшла трохи більш печальною і сумною, ніж інші роботи маестро.

Цікава зав’язка переростає в претензійний і сумнівний артхаус з скучним темпоритмом і неоригінальним сюжетом. Проте у фільму є один потужний плюс – красива картинка і майстерна робота оператора та художника-постановщика.

Один з найкрутіших укр фільмів останнього часу. Він смішний і розумний, по-доброму і в міру абсурдний, український і водночас універсальний, сатиричний та разом з тим ліричний, а каст колоритний і переконливий. Не скажу що цей фільм ідеальний, але я пишаюся що він в нас є.

Мила історія в якій Ніколосон намагається зіграти людину без харизми (правда його харизма трохи йому заважає це зробити), а Кеті Бейтс тут постає в цікавому образі який їй дуже личить.

О чудо! Документалка на очах перетворюється в драму і навпаки! Те ж саме з картинкою: тут є строго документальні кадри і кінематографічно красиві. Головні героїні вічні як світ і такі ж по філософськи прекрасні.

Протоміядзакі без фентезі і містики, зате з по-японськи поетичним реалізмом і милими та чуттєвими героями.

Гра Джекі Кугана – зразок блискучого дитячого акторського перформенсу в кіно. Зрештою, цьому сприяла геніальна робота самого Чапліна як режисера, актора і композитора.

Постановочно документальний фільм в якому головний герой кількох пісень Френка Заппи будує справжнє іглу, полює мало не голими руками на всяку живність, його собаки постійно жеруться між собою, а прекрасні снігові пейзажі місцями виглядають майже кольоровими.

Мене більше повеселила загальна непрофесійність ніж сплановані комічні елементи, хоча загалом усе виглядає мило і класно.

Це добротний, місцями напружений спортивний байопік з вивіреною операторською роботою і хорошою грою всього касту, але особливо Бейла. Але не більше.

Більшість гегів тут розраховані на значно молодшу аудиторію, але уся історія, персонажі та сюжетні повороти змушують полюбити цей милий мініатюрний світ. Для різдвяного перегляду це саме те що треба!

Не знаю як Аллену вдається в сотий раз зняти той самий, але знову інший фільм. Звернув увагу на операторську роботу яка коливається між крутою та бездарною, а також на цікавий каст, особливо на «дурнувату» Фаннінг.

Фільм був більш актуальним у час свого виходу, хоча й зараз це досить вдала критика консервативного традиціоналізму та блискуча сатира на пороки вищого класу. Фільм балансує між документальним та ігровим, а сюрреалістичні епізоди додають комічності.

Я дуже боюся висоти. В серпні ремонтували вдома димохід і то були для мене два дуже страшні дні. Так от, під час перегляду цього фільму, було, мабуть, трохи страшніше. Та й документалка сама по собі виявилася драматичною та гарно сконструйованою. Крутий початок новго кіно-року!

Загалом дуже нагадує першу частину і це скоріше плюс. Фільм підійде для приємного згаяння часу.

Непросте і болюче лав сторі, яке працює завдяки харизматичним головним героям зі своїми специфічними тараканами в головах.

Колись захотів глянути якийсь фільм з молодим Томі Лі Джонсом. Глянув. Виявляється, Томі Лі Джонс таки був колись молодий. А сам фільм так собі.

Топорно зроблений фільм який весь час ладен розвалитися до біса, але тримається купи завдяки хорошому гумору та сатирі, які місцями переходять в відвертий сюр, особливо в самому кінці.

В цьому фільмі Котерський зосередився більше на специфічній кінофілософії і трохи відійшов від свого фірмового злободенного гумору. Не засуджую, але мені це не сподобалося. Але вкотре дивуюся наскільки в польщі потужна акторська школа!

Це поки що єдина стрічка з Рональдом Рейганом в касті, яку я бачив. Іронія в тому що це єдиний фільм в якому Рейган зіграв антагоніста.

Класична ситуація: крута ідея з великим потенціалом, зіпсована рамками кодексу Хейса. Найбільше сподобалася сцена пограбування банку, знята імпровізовано, одним планом та фрагменти автопогонь зняті з-за спини головних героїв – виглядає дуже ефектно навіть зараз.

Потужний пращур гангстерських інтриг Копполи і Скорсезе та майстерних пограбувань Майкла Манна. Пограбування інкасатора та фінальна сутичка воістину шедевральні. І тут вже присутній той фірмовий лаконічний стиль Мельвіля, який засяє на повну у Самураї.

Стандартний музичний байопік, який, можливо, трохи вище оцінять більш палкі шанувальники рок-н-ролу 50-х.

Дивився ще в дитинстві і був сильно вражений тим, що у фільмі може зніматися всього троє акторів. За це і накину один бал.

Хороша фантастика, котра увібрала усе найкраще з найкращих фантастичних фільмів. Прекрасна картинка і стилістика, хороша робота Пітта. Мінуси – плоскі, а місцями й смішні закадрові роздуми головного героя, а також усвідомлення що маестро Сазерленд вже дуже дуже старий.

Потужний акторський перформенс і намагання дослідити психологію розлучення по-американськи з хорошими комічними елементами і загалом легкою для перегляду атмосферою. Але не фільм року.

Несправедливо забута і несподівано годна українська чорнуха зі світанку незалежності з дрібними вкрапленнями псевдо-параджанівської поетики. А цитата: «Я більше люблю серйозну музику. Бах, Бетховен, Бистряков» - це просто перлина!

Віолончель вийшла експериментальніша ніж Труба. Бертолуччі екзистенційний. Фіггіс у четвертій степені. Менцель ностальгійний. Шабо – шедевр з мінімумом склейок. Дені схожа на Годара. Шлендорф комічно філософський. У Редфорда вийшла годна фантастична зарисовка. А Годар є Годар.

Анімація тут гарна і стильна, а історія, як то часто буває у Кауфмана на перший погляд проста, проте з глибоким і сюрреалістичним дном.

Достойне поповнення золотого фонду гангстерської драми. Фільм одночасно сучасний і по хорошому старомодний, а хронометраж цілком терпимий. Ближче до кінця стає досить напружено. Серед касту з великим відривом лідирує в мене Пеші, а вже потім Пачіно з ДеНіро.

З одного боку це унікальне переосмислення гомерівської Одіссеї в істинно американському дусі та антуражі часів депресії, а з іншого – далеко не найдотепніша, місцями трохи нудна комедія знаменитого братнього тандему.

Дуже дивний і дуже єврейський фільм в якому є щось і від нoвого європейського кіно і від французької нової хвилі. Цитата дня - «Грати на гобої в місцевому оркестрі. Що може бути ближче до вирощування картоплі?». І маленький спойлер – знайдіть помилку в гІмні України!)))

Необов’язковий фільм для палких поціновувачів серіалу. Мене не зачепило. Мушу лише відзначити, що Аарон Пол молодець. Він – талановитий актор.

Майстерне хитросплетіння сюжетів, характерів та перипетій, в якому все рівноправне, закономірне та цікаве. До того ж вражаючий каст, в якому я хочу виділити Тіма Робінса. Таким мілаху Тіма ви ще не бачили!

У Акі вийшло світло і печально. Віктор Еррісе створив міні-шедевр на 11 з 10. Вернер знову у нетрях джунглів. Джармуш добре передав атмосферу тотальної задовбаності. Вім тут неймовірно напружений і психоделічний. У Спайка сильна міні-документалка. А Чень красиво сюрреалістичний.

Квінтесенція ромкому з усіма перевагами та недостатками жанру. Є кілька веселих моментів, похорон вийшов дійсно сумним і чуттєвим, але загалом видовище скучнувате і передбачуване. З акторського складу хочу відзначити Роуена Аткінсона і Джона Ханну.

Неглибокий і дуже прозаїчний кіносоцреалізм з плеядою талановитих українських акторів плюс молодим і не менш талановитим Анатолієм Бишовцем. А Микола Яковченко – дуже характерний артист.

Запаморочливий монтаж, яскраві персонажі, комічні перипетії, а також безглуздий в хорошому сенсі слова екшн. Дотепний кінокомікс де Капітан Америка і Капітан Марвел перейшли на темну сторону))

Хороше і добре роуд муві з дуже милим головним героєм і цікавими пригодами.

Медитативна, пасторальна і чуттєва подорож красивим і позачасовим степом.

Тут Наріман вправно жонглює відзнятим матеріалом і створює запаморочливий калейдоскоп драматичних подій.

Беззубий та безпомічний як вся нинішня російська опозиція та інтелігенція фільм, який можливо дивитися тільки з перемоткою. Дуже плоско та скучно, тому не розумію тих усіх його заслуг, номінацій та нагород.