Це якесь абсолютно нове, чуже і досі невідоме для мене почуття гумору. Може саме тому цей «серіал» доволі дивного формату мені зайшов.

Найкращий хард-рок гурт свого часу на піку своєї творчості. Масштабний лайв, хіти, нескінченні та круті джеми, атмосферні художні вставки. Свого часу заслухав та задивився цей, не побоюся сказати, грандіозний концерт до дірок.

Абсолютно божевільне поєднання Короля рок-н-ролу і Древнєєгипетського зла в копійчаному у всіх сенсах, але милому фільмі який я до того ж переглянув з друзями-поціновувачами Елвіса (які звернули увагу на кілька цікавих деталей) в нетиповому для моїх кінопереглядів місці/місті.

Цей фільм міг би стати блискучим сатиричним мок’юментарі, але слабка постановка, непереконлива гра акторів, претензійні та «недожаті» місця, загальна невизначеність між серйозним та комічним звели нанівець загалом непогану ідею. Принаймні локації хороші.

Сатира і жарти тут першокласні, цілком в дусі «Смерті Сталіна» Іануччі і це головна окраса фільму через яку місцями я голосно реготав. Мелодраматична ж лінія не така яскрава. Довелося з нею змиритися і отримувати насолоду від усього, що її оточує.

Безглуздий і кривавий фільм з елементами еротики, фірмовим в таких фільмах «рваним» монтажем та нетипово якісною операторською роботою та картинкою в цілому який би справив незабутнє враження на мене 14–15 літнього.

Це дуже страшний фільм, оператором якого міг би бути Біл Стоунхем якби був оператором. Дуже зацінив Колетт, яка відірвалася тут на повну. Не зовсім усе я зрозумів, але насолоджувався переглядом. Чарлі знову мене не підвів.

Легка та весела історія з блискучим перформенсом Стюарта та Гранта. Діалоги нагадують кулеметні черги, а перипетії чергуються з не меншою швидкістю.

Це достойний, добротний проте бездушно схематичний інтелектуальний бойовик, в якому Нолан, здається, до максимуму розвинув свої фірмові ідеї ігор із часом. Поєднання картинки Гойтема і музики Горансона зачаровує. Патінсон та Брана видають крутий перформенс.

Симпатична головна героїня, харизматичний капітан, справді неприємний антагоніст, дрібка візуально красивих кадрів та спецефектів і зворушливий фінал – це все що робить цей загалом простенький фільм прекрасним.

Найсильніша сторона фільму – міцний сюжет по вінця наповнений твістами, неочікуваними поворотами та саспенсом. Хоча і екшн тут на висоті, особливо вибухи. Це давній, серйозний та напружений пращур «Сутички» Манна і навіть «Темного Лицаря» від перегляду якого я дуже кайфанув!

Смілива і винахідлива, місцями кріпова сатира в дусі і техніці великого Шванкмаєра.

Типовий для Річі сюжет, складений з дрібних історій, що перетинаються та колоритних персонажів. Чого вартий тільки патлатий Стетхем! Однак у цьому фільмі є чи не найкрутіші сюжетні повороти в усій кар'єрі Гая. Заради них і варто переглянути цю стрічку.

Годний Кітон та історія яка мусить спочатку трохи набрати оберти, щоб потім перетворитися у вир фірмових карколомних трюків Бастера. А поки історія набирає обороти – зверніть увагу на поїзд та залізницю - із них я насміявся не менше ніж з пригод головного героя.

У численних та часом несподіваних перипетіях відчувається дуже сильне літературне першоджерело від чого місцями складається враження що читаєш книгу, а не дивишся фільм. Візуально стрічка стабільна, в міру красива, з фірмовими для Мідзогуті плано-епізодами.

Найбільше мене, як музиканта, вразили широкі вокальні гармонії які дуже нагадують вокодер в творчості Крафтверк чи Дафт Панк. Окрім того – посил зрозумілий, головний герой симпатичний, окремі місця доволі тріпові, а інші - цілком кумедні.

Це найбільш латентно гомосексуальний вестерн, який мені доводилося бачити! Але окрім того це доволі сильна історія з добре прописаними персонажами та їх становленням, з цікавим конфліктом та захопливими пригодами.

Та це ж по всіх мірках блокбастер! Жвавий темп розповіді, чергування драматичних піків та екшн сцен, класні спецефекти, які навіть зараз виглядають більш-менш видовищно, дорогі декорації та велика масовка. І все це з надлишком компенсує трохи смішний дизайн головного героя.

Склалося враження що фільм зняв дуже сором’язливий, флегматичний і приземний Ходоровскі з двома операторами: Свеном Ньюквістом та якимсь недолугим аматором з вулиці. Зате каст, локації, мізансцени і навіть жахливо рваний монтаж – першокласні.

Це ж Касабланка на мінімалках!

Фільм виявився навіть кумеднішим ніж очікував, може тому що я й сам практикуючий музикант, може тому що стрічка наповнена несподіваними сюжетними поворотами та колоритними персонажами, а може й тому, що головний герой дуже схожий на Усика.

Робін Рідлі Скотта, відносно усіх попередніх екранізацій, це майже як Бетмен Нолана. Хоча Расел Кроу тут не сильно відрізняється від свого ж персонажа у Гладіаторі.

Виявляється, перед тим як працювати в Е-Корп Тайрел піклувався про юного Біла Скарсгарда, який створив образ переконливого та комічного аутиста. Дуже милий та круглий фільм, фінал якого не просто вирішує проблеми, а пропонує альтернативні варіанти рішень.

Шедеврально жорстока, страшна і брудна чорнуха про дідівщину, в якій можна відшукати й значно глибші історичні паралелі. Денисенко створив потужний образ стоїчного мученика, а сцену з цистерною необхідно терміново занести в якийсь золотий фонд.

Попри жорстокий сюжет фільм доволі легкий та кумедний. Ланж – прообраз одразу тисячі слабохарактерних та нерішучих кіногероїв, які беруть верх над своєю слабкістю і в цілому симпатичний, а головний антагоніст викликає найщиріші негативні емоції. Твіст повязаний із ним теж крутий.

Потужна в своїй реалістичній манері викладу стрічка з кримінальним саспенсом, жорстоким та безпристрасним документалізмом, красивими пейзажами сицилії та гострою політичною проблематикою.

В цілому це простий і навіть примітивний вестерн з екшном в основі, який рятують хороші персонажі, комічні моменти, увага до коней та класні кінні трюки.

Давним давно дивився екрану з CD-R. Можливо в голові відклалася психічна травма від такої злоякісної картинки і зачіски Бена Кінгслі, але вище цю стрічку я оцінити не можу.

Найбільше в пам’яті збереглася сцена де Керрі контролює міміку Карела. Це доказ того що Карел – сильний мімічний актор, бо з Керрі і так все ясно)

Карел з довгим сивим волоссям та бородою то такий трохи Саруман Крістофера Лі в молодості)

В міру веселий та милий фільм з симпатичною головною героїнею та компактним хронометражем, який однозначно подарує вам приємно проведений час.

То були часи, коли ще не вміли не перегравати, сюжет був такий же контрастний як і картинка, а китайців грали білі актори, які сильно мружилися. Від цього класика світового кіно і черговий маніфест гуманізму Гріффіта виглядає наївно та смішно.

По старому потужний кримінальний бойовик з сильним кастом, красивою картинкою, харизматичним головним дуетом, молоденькою МакДорманд і напругою, яка грамотно коливається впродовж усього фільму.

Весела старомодна комедія з добротними жартами, правда, розбавленими тупуватим екшном. Найукраїнськішого актора Голлівуду тут катастрофічно мало – настільки Володимир Палагнюк монументальний та крутий. Дуже бракує зараз таких типажів в кіно. P.S. А зацініть но тут Джиленхола! 6.5

В цьому фільмі замість Хенкса відіграв якийсь суворий капітан з кислою міною і достатнім воєнним досвідом. Цікава точка зору на морську битву, цікаві подробиці з жорстко регламентованого військово-корабельного життя які створили переконливу та гнітючу атмосферу.

Трагічна історія згубного і маніакального честолюбства із рваним монтажем, м’якою картинкою і купою майстерних та влучних візуальних коментарів до фабули. Брандауер фантастичний, особливо в образі Мефісто який трохи нагадує Пітера Гебріела часів ранніх Genesis, а трохи Фантомаса.

Наївний за сучасними мірками, але гранично гуманний сюжет з кількома флешбеками та дрібкою спецефектів в якому особливо приємно спостерігати за грою та чарівністю Лілліан Гіш.

Досі не можу збагнути як авторам вдалося об’єднати в цьому фільмі моторошне і комічне, кріпове і симпатичне, жорстоке і миле. Напевно цим цей мультфільм і привертає до себе увагу. До того ж візуальна його складова теж дуже детально пропрацьована і крута.

Книгу не читав, але в сценарії трапляються безглуздості та нестиковки. Проте це радше симпатична картина з екшном, пригодами, багатьма комічними моментами, матюками та цікавими живими персонажвми, від перегляду якої залишається приємний післясмак.

У цього фільму дуже багато серйозних недоліків. Але мені сподобалася головна героїня (вона гарна і впевнено грає), а також дуже грамотно підібрані і зняті екстер'єрні локації (фільм знятий у моєму рідному місті тому знаю про що говорю).

Повнометражний дебют Осики місцями трохи схожий на Бергмана, місцями на японських кінокласиків, хоча місцями і на невпевненого в собі дебютанта. Сцену виходу з хати і фінал – в скрабницю українського кіно! Приблизно так я собі й візуалізував завжди прозу Стефаника.

Фільм який починається так собі, поступово розганяється і перетворюється в лютий та кривавий, по-скандинавськи жорстокий та досить оригінальний поєдинок, який до останнього тримає в напрузі. І Коля тут круто зіграв.

Фільм вийшов менш смішним, але в цілому кращим ніж я сподівався. Мене дико бісять і МакАдамс і Ферел, але тут у них вийшла дуже мила музична пара, яка нагадала мені один давній музичний гурт в якому я грав. Атмосфера Євробачення є, ностальгію нагнали. Неглибока розвага на вечір.

Албанський друг Пікассо і оператор Хічкока одні з перших умудрилися зняти на плівку повністю чорний бенд, закласти фундамент кліпмейкерства, подати це все в неймовірно атмосферній манері та ще й номінуватися на Оскар. Мініатюрна але епохальна музична стрічка!

Я був дуже радий подивитися нове творіння дідуся Лінча. Це типова для нього стильно-моторошна робота на межі Твін Піксу та фірмової ранньої анімації до виробництва якої доклали зусиль наші західні сусіди. Польска Стронг! Але на його ютуб-каналі є ще! Біжіть туди!

Здалося що Каурісмякі вийшов з запою а Рой Андерсон покинув свої декорації, щоб у британії позмагатися у кого з них вийде крутіша «маленька людина» і сумніший фільм загалом. Обережно – від фіналу можна розревітися, а з перформансу Марсана стає зрозуміло чому він так затребуваний.

Попри деякі проблеми з сюжетом, мені було цікаво дивитися як просувається історія, як відбуваються розмови, як себе головні персонажі і як чергуються довжелезні плани з швидкісним монтажем а-ля Шалений Макс.

Не чіпаю сюжет, але мої очі закохалися! Це надзвичайно красива кінематографічна іпостась вапорвейву та ретровейву з людиною-черепахою із «Нового Папи» у касті.