4 серпня, 13:35 2

«Термінатор 2: Судний день»: Здоров-був, дядько Боб

Одного разу тишу нічного Лос-Анджелеса порушать таємничі електричні спалахи. Це кіборг-вбивця прибув з постапокаліптичного майбутнього, щоб втрутитися у долю людства, якої нема, окрім тої, що воно творить саме. Рушивши до найближчої байкерської забігайлівки, щоб із честю витримати випробування з гасінням дешевої сигари об потужний грудний м’яз, металевий мандрівник у часі змушений проявити грубу силу по відношенню до місцевих байкерів, котрі розважали себе пивом та черговою партією в американський пул. Заволодівши потрібним вбранням, фірмовими сонцезахисними окулярами та осідлавши залізного коня, під рок-н-рольного Джорджа Торогуда робот укотить в ніч.

У 1991 році перші глядачі цієї стрічки ще не підозрювали, хто він – черговий вершник апокаліпсису, надісланий завершити розпочате у 84-му таким же нелюдом, чи месія, спроможний дати людству другий шанс. Зараз це, звісно, риторичне питання, здатне викликати хіба що ностальгічну посмішку.

Кемеронівський «Термінатор 2» – то є культова, революційна, безсмертна класика, яка на десятиліття випередила свій час. Велике повернення справді відбулося – Т-800 обіцянку дотримав. Постановник-перфекціоніст видав не тільки першокласний фантастичний бойовик, але й забезпечив його екзистанційними підтекстами, підкріпленими міцною драматургією з сентиментальною кульмінацією та видатними акторськими перфомансами.

«Судний день» – це, до того ж, й відповіді на животрепетні питання, як от, наприклад, чому «не убий», чому «люди плачуть», чи заслуговує людство на порятунок тощо. Це рок-н-рол від кінематографа, з Guns N’Roses, Bad to the Bone та косухою на плечах. А ще – одна з найбільш страшних та вражаючих сцен ядерного апокаліпсису. Це еволюція машини, котра була створена убивати, але усвідомила цінність людського життя. Це ностальгія по давно минулій епосі, розтоптані троянди й, звичайно, культове «Hasta la vista, baby». Торжество гармонії форми й змісту. Без малого, це квінтесенція жанру. Фільм-класика. Фільм-святиня. Фільм-досконалість.

    8 серпня, 13:59

    Класика світового кінематографу і один з моїх улюблених фільмів, переглядати який мені ніколи не набридне.

    8 серпня, 14:54

    Yuriy Gusak – Так-так, ті ж почуття до фільму і в мене.