Народився 24 червня 1948 року у родині Лі Вончоля (кор. 이원철) та Чо Намхьон (кор. 조남현), був третім сином у багатодітній родині, мав двох братів та двох сестер.
Його батько, Лі Вончоль, поїхав вчитися до Японії, де захопився новою ідеологією того часу та став комуністом. Одразу після визволення Кореї, 15 серпня він приєднається до Робітничої партії Південної Кореї. Згодом, коли в 1950 році почалася Корейська війна, він очолив коледж сільського господарства в Сеульському національному університеті, але втік до Північної Кореї після відступу Корейської армії до Інчхонської десантної операції.
Його мати, Чо Намхьон, весь час підтримувала свого чоловіка, роздаючи листівки ще з тих пір, як була вагітна Лі Муньолем, але невдовзі її спіймала поліція і зачинила в ізоляторі. Ім'я Муньолю дав батько, погладивши живіт своєї дружини він сказав: «Ця дитина — палкий боєць, який боровся ще в утробі матері», і дав йому ім'я «Йоль» (кор. 열).
Коли його батько виїхав до Північної Кореї в 1950 році, Лі Муньоль лишився разом з матір'ю ненадовго зупинившись у її рідному місті. Подейкують, що дитинство він провів у старому будиночку Йонян Сокканкотек (кор. 영양 석간고택), який у 18 березні 2013 року був визнаний культурною спадщиною провінції Кьонсан-Пукто.
Через складнощі з частими переїздами, Муньолю довелося кинути середню та старшу школи, а також університет. Тож, загалом він отримав лише 8 років формального навчання.
Нажаль підліткове життя письменника важко назвати безтурботним
«Після того як мій батько втік до Північної Кореї, мені доводилося постійно порівнювати право і ліво. Були випадки, коли мама виходила за продуктами та поверталася додому з блідим обличчям. Тоді ми і зрозуміли, що за ними слідкує поліція. Мама навіть не могла сумувати за чоловіком, з яким поневолі розлучилася. Вона завжди хвилювалася, кажучи: „Якщо старий повернеться, то нічого страшного“. Але вона знала, що якщо він повернеться, то всю родину звинуватять у шпигунстві.»
У 1953 році Муньоль переїхав до міста Андонгун (кор. 안동군), Кьонсан-Пукто (кор. 경상북도), і вступив до початкової школи Андонг (кор. 안동중앙국민학교), потім переїхав до Сеулу де в 1957 році пішов до Сеульської початкової школи Джонам (кор. 서울종암국민학교), а в 1958 році він переїхав до Міряна (кор. 밀양) і перевівся до початкової школи Мірян (кор. 밀양중학교), яку закінчив у 1961 році, і того ж року вступив до середньої школи Мірян і кинув її через 6 місяців. Згодом він склав вступний іспит до середньої школи та вступив до середньої школи Андон у 1964 році, але кинув її і в 1965 році без особливих причин переїхав до Пусану, де провів наступні три роки без навчання. Його автобіографічний твір «Зима того року» (кор. «그해 겨울») — роман, який розповідає про завершення його днів, як гангстера у пусані та початок шляху до нового життя.
У 1968 році він склав вступний іспит до Сеульського Національного Університету (кор. 서울대학교) та вступив на факультет корейської мови. Вже у 1972 році він кинув університет та почав готуватися до державного іспиту на адвокатуру, але тричі провалив екзамен.
Після одруження в 1973 році він пішов на військову службу. Згодом після звільнення у 1976 році він працював інструктором в академії в Тегу, Кьонсан-Пукто.
