Лі Муньоль народився в заможній родині 18 травня 1948 року в місті Сеул, Південна Корея. Його батько Лі Вончхоль (кор. 이원철) входив до так званої «заможної еліти» Південної Кореї і був комуністом за поглядами.
Під час Корейської війни (1950—1953 рр.) вся родина Муньоля емігрувала до Північної Кореї саме через ідеологічні мотиви батька. Такий переїзд суттєво позначився на психічному здоров'ї Муньоля, оскільки його сприймали як «сина політичного злочинця».
У 1970 році закінчив Сеульський національний університет (без диплому). У 1973 одружився та пішов до армії.
Лі Муньоль брав участь у літературних конкурсах, проте перші його роботи не були високо оцінені. Як письменник він дебютував у 1977 році, з твором «На кордоні», який було надруковано у газеті «Деґу». У 1979 році було опубліковано твір «Людський син», за який автор отримав престижну нагороду. Згодом опублікував серію оповідань та романів серед яких «Золотий фенікс», «Привітання імператору», «Наш неправильний герой», за які він також отримав нагороди.
Піку своєї літературної популярності від досяг у 1980 — 90-х роках. Був нагороджений літературною премією імені Кім Тоніна (1982) за повість «Золотий Фенікс», літературною премією Республіки Корея (1983) за роман «Заради імператора», престижною премією Хо-Ам (1999) та ін.
У 1985 році створив творчу студію для письменників-початківців у Інчхоні. На її основі в 1998 році було відкрито першу в країні Академію літератури «Пу-ак». З 1994 по 1997 роки викладав корейську мову та літературу в Університеті Седжонг. З 1999 р. — керівник Академії літератури «Пу-ак». У 2009 році отримав запрошення викладати в Університеті іноземених мов Ханґук.
Тематика його творів різноманітна — від військових служби до релігійних питань та притаманної для Кореї героїки. Наразі він є однією з найбільш суперечливих фігур корейського суспільства, адже висловлює підтримку традиційних цінностей конфуціанства.
