Філіпп був залучений в музичне середовище з ранніх років. Його мати працювала співачкою в Паризькій опері. У трирічному віці Філіпп почав осягати фортепіано, а у віці п'яти років батько віддав його до Паризьку консерваторію під наставництво відомого французького музичного педагога Ноеля Галлона.
Одним із захоплень Сарда було кіно, чим пояснювалося, наприклад, колекціонування бобін із старими забутими французькими фільмами. У Сарда сформувалося бажання стати кінорежисером, але і своє навчання класичній музиці він залишати не хотів. У сімнадцять років Сард, перед яким постало питання про вибір заняття для свого подальшого життя, випустив два короткометражних фільми. На музику одного з них звернув увагу режисер Клод Соте і уклав з Сардом контракт на саундтрек для свого фільму «Життєві дрібниці», після того, як від співпраці відмовився іменитий французький кінокомпозитор Жорж Дельрю. Музика, яку було написано за один місяць для виконання 70 музикантами, вже містила в собі основні риси стилю, який простежується упродовж усієї творчості Сарда. В той час молодому композиторові виповнилося лише двадцять років.
Відтоді Сард писав музику як для авторського, так і для розважального кіно. У першому випадку — це, наприклад, фільми Робера Брессона, Марко Феррері, Бертрана Таверньє, а в іншому — Жоржа Лотнера, Джоела Серія́ або Жака Руфьє. У 80-і роки XX століття до них додалися картини Алена Корно, Жана-Жака Анно та Жака Дуайона.
Композитор неодноразово номінувався на премію «Сезар», отримавши перемогу лише один раз — за музику до фільму «Бароко». За саундтрек фільму «Тесс» Романа Полянського номінувався на «Оскар». Був членом журі Каннського кінофестивалю 1988 року.
