Хто ми і навіщо робимо Кіноріум...

    Всеволод Мейерхольд

    9 лютого 1874 2 лютого 1940 • 65 років (146)

    ім'я при народженні нім. Karl Kasimir Theodor Meyerhold
    місце народження Пенза, Російська Імперія (Росія)
    місце смерті Москва, СРСР (Росія)
    громадянство СРСР Російська імперія
    кар'єра 1915 — 1928
    жанри драма, короткометражка, жахи

    Факти

    Народився 28 січня (9 лютого) 1874 року в Пензі в зросійщеної німецькій родині Еміля Меєргольда, власника винно-горілчаного заводу. Захоплення батьків театром, музикою, участь у дитячих виставах домашніх відіграли важливу роль у формуванні майбутнього режисера.

    Інтерес до театру зміцнів у хлопчика під час навчання в гімназії, де Меєргольд був учасником аматорських вистав, відвідував пензенський драматичний гурток під керівництвом Дмитра Волкова. Гімназичний курс Меєргольд завершив пізно, бо тричі залишався на другий рік.

    У 1895 році Меєргольд закінчив 2-у Пензенську гімназію і в тому ж році вступив на юридичний факультет Московського університету. Складні відносини з сім'єю призвели до того, що Карл прийняв православ'я і на честь письменника Гаршина вибрав ім'я Всеволод. Тоді ж при відмові від німецького громадянства в російський паспорт була вписана змінене прізвище Меєргольд.

    У 1896 році Меєргольд кинув навчання в університеті та вступив у музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства, яке закінчив у 1898 році.

    У тому ж році він був запрошений Володимиром Немировичем-Данченком в трупу Московського Художнього театру, де здобув амплуа гострохарактерного актора. За чотири сезони, проведених в МХТ він зіграв 18 ролей, серед яких Треплєв в спектаклі «Чайка», Тузенбах у «Трьох сестрах», Йоганнес Фокерат в «Самотніх», Іоанн в «Смерті Івана Грозного». Мейєрхольд був першим виконавцем ролей Василя Шуйського у виставі «Цар Федір Іоаннович», принца Арагонського в спектаклі «Венеціанський купець», маркіза Форліпополі в «Шинкарці», Тірезія в «Антигоні», Мальволіо в «Дванадцятій ночі».

    12 лютого 1902 Мейєрхольд оголосив про свій вихід зі складу трупи МХТ. З весни 1905 року до початку 1906 Мейєрхольд знову грав у складі трупи — виконував роль Треплєва у відновленому спектаклі «Чайка».

    З 1902 року почалася його самостійна режисерська робота. Він очолив разом з Олександром Кошеверовим групу молодих акторів у Херсоні, яка називалася «Товариство нової драми».

    З 1902 по 1905 роки Мейєрхольд здійснив постановку 170 вистав. У цей час почалося формування мистецької програми режисера, пов'язаної з поетикою символізму, з принципами та стилістикою умовного театру. Найповніше ця стилістика втілилася в Петербурзькому театрі імені В. Ф. Коміссаржевської, де в 1906 році Мейєрхольд став головним режисером. За один сезон Мейєрхольд випустив 13 вистав, серед яких «Сестра Беатриса» Моріса Метерлінка, «Балаганчик» Олександра Блока, «Життя людини» Леоніда Андрєєва.

    У 1908 році Мейєрхольд був запрошений до складу режисури петербурзьких імператорських театрів. Він 10 років пропрацював в Олександрійському та Маріїнському театрах, поставивши там 21 драматичну і 10 музичних вистав.

    У петербурзький період роботи почалася педагогічна діяльність Мейєрхольда. Всеволод Емільйович викладав у театральній школі Даннемана, на музично-драматичних курсах Полока. У 1913 році відкрилася його студія. Мейєрхольд розвивав ідею виховання актора, який впевнено володіє своїм тілом, голосом, здатного в потрібному темпі і ритмі виконати будь-яке завдання режисера. У книзі «Про театр» (1913) він теоретично обґрунтував концепцію «умовного театру», протиставлену сценічному натуралізму.

    У 1915 році Мейєрхольд зняв як режисер кінофільм «Портрет Доріана Грея» за романом Оскара Вайлда, де зіграв роль лорда Генрі, а в 1928 році на екрани вийшов фільм «Білий орел», в якому Мейєрхольд виконав роль сенатора.

    Після революції 1917 року, яку Мейєрхольд вітав, він брав активну участь у роботі Театрального відділу Народного комісаріату освіти. У 1918 році він першим з видатних діячів театру вступив в члени ВКП(б), співпрацював з Театральною радою, а після переїзду уряду до Москви став заступником завідувача відділенням Петроградського ТЕО Наркомпроса.

    Там же в Петрограді він керував інструкторськими курсами з навчання майстерності сценічних постановок і Школою акторської майстерності.

    У 1921 році Мейєрхольд організував Вищі режисерські майстерні, на базі яких у 1922 році було створено Державний інститут театрального мистецтва (ГИТИС), при якому існував театр ГІТІСу. У 1923 році він був офіційно перейменовано в Театр імені Всеволода Мейерхольда (ТІМ), з 1926 року — Державний театр імені Всеволода Мейерхольда (ГОСТ).

    Мейерхольд також керував Театром Революції (1922–1924), ставив спектаклі в Маріїнському і Ленінградському малому оперному театрах, здійснив постановки драм Пушкіна на радіо (1937).

    Режисерська діяльність Мейєрхольда з 1920-х рр зосередилася в ТІМа, який він очолював з 1920 по 1938 рік. ТІМ поставив 26 п'єс, більша частина з яких належала сучасним радянським авторам. Постановками «Містерії-буф», «Клопа», «Лазні» Володимира Маяковського, «Мандата» Миколи Ердмана, «Ревізора» Миколи Гоголя та інших театр Мейєрхольда завоював гучну славу.

    Тим не менше, театр був звинувачений у відриві від радянського життя і від радянської літератури, в тязі до письменників, які виявилися ворогами народу, у протистоянні загального курсу на соціалістичний реалізм.

    17 грудня 1937 в газеті «Правда» вийшла стаття «Чужий театр».

    7 січня 1938 постановою Комітету в справах мистецтв при Раднаркомі СРСР ТІМ був ліквідований як такий, що займає «чужі радянському мистецтву, наскрізь буржуазні формалістичні позиції».

    У ці трагічні дні Костянтин Станіславський не побоявся простягти руку підтримки Всеволоду Емільовичу, і Мейєрхольд прийняв запрошення Станіславського і перейшов у його оперний театр.

    7 серпня 1938 Станіславський помер, і вже ніщо не могло врятувати опального Мейєрхольда.

    У травні-червні 1939 року Мейєрхольд розробив план виступів студентів інституту ім. Лесгафта на параді фізкультурників у Ленінграді. Це була його остання режисерська робота.

    У ніч з 19 на 20 червня 1939 Мейєрхольд був арештований у своїй квартирі за обвинуваченням у тому, що він був завербований для участі в антирадянській роботі ще в 1922 році.

    1 лютого 1940 Військова колегія Верховного суду засудила Мейєрхольда «до вищої міри кримінального покарання -розстрілу з конфіскацією належного йому майна». Всеволоду Мейерхольду після всіх витончених тортур, перед смертю - по черзі - зламали всі пальці. А потім втопили в нечистотах (версія його смерті після розкриття архівів). Для звітності написали, як годиться: 2 лютого 1940 Мейєрхольд був розстріляний у Бутирській в'язниці в Москві, похований у спільній могилі. Мейєрхольд НЕ підписав папір про троцькістську змову, в якій нібито брали участь Еренбург, Леонов, Пастернак, Катаєв, Ейзенштейн, Шостакович та багато інших - і їх не чіпали. Після тортур він підписав папір тільки на СЕБЕ, чим страшно розлютив НКВД-шників (Андрій Безсмертний Анзіміров).

    26 листопада 1956 Всеволод Мейєрхольд був визнаний незаконно репресованим і посмертно реабілітований Військовою Колегією Верховного суду СРСР.

    Друзі
    Кіноріум
    IMDb
    Критики
                              • Очистити

                              Режисер — 2

                              1917
                              1
                              1917


                              Росія

                                1915
                                2
                                1915

                                жахи, короткометражка, драма, 22 хв
                                Російська імперія

                                  Актор — 3

                                  1928
                                  1
                                  1928 — сановник

                                  драма, історія, 1 год 7 хв
                                  СРСР

                                    1917
                                    2
                                    1917


                                    Росія

                                      1915
                                      3
                                      1915 — лорд Генри Уоттон

                                      жахи, короткометражка, драма, 22 хв
                                      Російська імперія

                                        Сценарист — 1

                                        1
                                        1915

                                        жахи, короткометражка, драма, 22 хв
                                        Російська імперія

                                          Спробуйте розслабити фільтри