Жина Мане народилася 7 квітня 1893 році в Парижі у сім'ї продавця меблів. Виросла в передмісті Сен-Антуана. Після навчання акторській майстерності була акторкою театрів Palais Royal, Capucines і Bouffes-Parisiens. На молоду акторку звернув увагу актор і режисер Рене Наварра та рекомендував її знаменитому кінематографістові Луї Фейяду.
У кіно Жина Мане дебютувала у 1916 році, знявшись у фільмі Едуара Еміля Віолета «Шість маленьких сердець шести дівчаток». Популярність акторці принесла роль доньки шинкаря у фільмі режисера Жана Епштейна «Вірне серце» (1923).
У німому кіно Жина Мане створила образ жінки-вамп, спокусливої фатальної красуні у стрічках «Потяг без очей» (1926, режисер Альберто Кавальканті), «Душа акторки» (1924, режисерка Жермен Дюлак), «Наполеон» Абеля Ґанса (1927, роль Жозефіни де Богарне). У 1927—1928 роках знімалася у Швеції у фільмах режисерів Густава Моландера та Річарда Левенхельда.
Наприкінці 1930-х Жина Мане зі своїм чоловіком Жоржем Шарльє поїхала до Марокко. У 1940-і роках захопилася цирком, навчалася цирковій майстерності дресури в Зимовому цирку Медрано, виступала на цирковій арені. У 1942 році Джину серйозно ранив тигр і актриса полишила циркову арену.
У 1949 році Жина Мане знову відправляється до Марокко на зйомки фільму «Танцівниця з Маракешу» та відкриває в марокканській столиці Рабаті театральну школу. У 1954 році остаточно повернулася з Марокко до Франції.
У 1950-1960-і роки Мане виконувала в кіно ролі другого плану. Приєдналася до театральної трупи Grenier в Тулузі, де з успіхом виступала в класичному й сучасному репертуарі.
Останню роль в кіно Жина Мане зіграла у 1965 році у фільмі Сержіо Гоббі «Без паніки».