Народилась (15 ордібехешта 1329 року іранського календаря), в азербайджано-іранській родині, в Тегерані на вулиці Сарчешме. Її батьки Насрін та Сабер Аташин походили з Радянського Союзу.
Коли Ґуґуш була ще несвідомою, батько розлучився з матір'ю. Дівчинка залишилась з батьком. Кабаре, де він виступав, було на першому поверсі будинку, де вони мешкали. Одного вечору, під час виступу батька виступила і чотирирічна Ґуґуш. А вже невдовзі вона почала заробляти гроші на тій же сцені.
В 2000 році вийшов повнометражний фільм ірано-американського режисера Фархада Замані з хронікою життя співачки та подій, які передували іранській революції 1979 року. Зйомки фільму почались ще в 1998 році, коли самій Ґуґуш ще було заборонено давати інтерв'ю. Цей фільм знову привернув увагу до її постаті. Їй пропонували повернутись на сцену.
Щойно отримавши паспорт, який їй не видавали протягом усього цього часу, Ґуґуш вирушила до Канади, де в липні 2000 дала перший за 22 роки концерт. Цей концерт став початком туру, що тривав до березня 2001 року (на перський новий рік Норуз 21 та 24 березня 2000 співачка виступала в Дубаї, тисячі іранців перетнули Перську затоку, щоб знов почути свою улюбленицю), після якого вона планувала повернутись на Батьківщину. Однак, цього не сталось. Натомість, почалась співпраця з композитором Мегрдадом Асемані, були записані нові альбоми та зняті кліпи.
В січні 2009 співпраця з Асемані була закінчена через "творчі розбіжності", а в березні того ж року почалось співробітництво з теперішньою командою Ґуґуш.
22 липня 2009 року під час емоційної промови Ґуґуш повідомила, що вибори Президента Ірану року, які протестувальники вважають сфальсифікованими Махмудом Ахмадінежадом, надихнули її зробити перші кроки у політиці. Разом з іншими ораторами вона виступала перед банером з іменами 600 протестуючих, котрі вважаються ув'язненими. Імена загиблих були написані червоним кольором.
[quote]Я прийшла, щоб бути голосом нещасних матерів, які втратили своїх близьких в мирних демонстраціях.|40|Ґуґуш|(