Мішель Девіль народився 13 квітня 1931 року в Булонь-Біянкурі (департамент О-де-Сен у Франції). Закінчивши середню школу, Мішель поступив до університету, щоб зайнятися вивченням літератури, але досить скоро переключився на кінематограф. З 20 років Девіль став працювати асистентом режисера у Анрі Декуана, створивши з ним майже за 10 років 13 проектів.
Свою власну режисерську кар'єру Мішель Девіль почав наприкінці 1950-х років, дебютувавши трилером «Куля у стволі», поставленим спільно із Шарлем Жераром. Стрічка вийшла одночасно з першим фільмом французької «нової хвилі» «Красунчик Серж» Клода Шаброля, але до революційного кінонапряму Девіль не належав. Йому не вдалося добитися того рівня визнання, яке було у його сучасників Клода Шаброля, Франсуа Трюффо, Жан-Люка Годара, ймовірно тому, що фільми він ставив у традиційній манері, проте, вони (особливо комедії) були популярними у Франції 1970-х — 1980-х років.
У 1960-х роках Мішель Девіль знімав «легковажні» стрічки за сценаріями своєї дружини Ніни Компанієць за участю популярних в ті роки акторок: Марини Владі («Чарівна брехуха», «Вкрали Джоконду»), Мілен Демонжо («Через жінок, через жінок», «Квартира дівчат»), Катрін Денев («Бенжамен, або Щоденник незайманого»). У 1961 році Девіль заснував свою власну продюсерську компанію «Éléfilm», щоб фінансувати власні фільми.
Розлучившись із Ніною Компанієць, яка сама стала режисером з 1971, Мішель Девіль почав знімати не лише комедії, але й стрічки інших жанрів: кримінальні драми («Досьє на 51-го», «Небезпека у будинку»), трилери («Глибокі води»), мелодрами («Літня ніч у місті»). Одна з найвідоміших його стрічок 1970-х «Оскаженілий баранчик», вже не підходила під однозначне жанрове визначення: це і комедія, і драма, і навіть трагедія. Так само як і знаменита стрічка Девіля 1988-го, іронічна притча «Чтиця» з Міу-Міу в головній ролі. У 1989 році фільм було номіновано на «Сезара» у 9 категоріях, зокрема за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій, та лише Міу-Міу отримала нагороду за найкраще виконання головної жіночої ролі.
Фільм Мішеля Девіля 1980 року «Подорож удвох» змагався за головний приз 30-го Берлінського кінофестивалю, а через п'ять років ще один його фільм — «Небезпека у будинку» («Смерть у французькому саду»), було включено до основної програми 35-го Берлінаре, а Девіль отримав у 1986 році премію «Сезар» за найкращу режисуру. Саме з фільму «Смерть у французькому саду» у 1984 році почалася співпраця Девіля з Розаліндою Девіль (вродженою Дамамм) — його дружиною, яка є сценаристом та продюсером більшості його фільмів. У 1990-х роках випуск фільмів сповільнився, вони стали випускати приблизно по одному фільму кожні три роки.
У 1984 році Мішель Девіль входив до складу головного журі 37-го Каннського кінофестивалю.
У 2005 році Девіль оголосив, що залишає кінематограф.
