Рене Шометт народився в паризькому кварталі Ле-Аль. Він належав до сім'ї, де кілька поколінь були успішими торговцями. Втім, ні Рене Шометт, ні його старший брат Анрі не продовжили сімейної традиції, вбачаючи своє покликання в мистецтві (Анрі Шометт згодом також став кінорежисером).
Брати Шометт здобули класичну освіту в ліцеї Людовика Великого і ліцеї Монтеня. В шкільні роки майбутній Рене Клер проявляє схильності до поезії, намагається створювати п'єси, захоплюється боксом і фехтуванням.
Після початку Першої світової війни Рене Шометт прагне потрапити на фронт (до армії було призвано його батька, брат пішов добровольцем), але через стан здоров'я потрапляє туди лише як санітар. У 1918 році він демобілізуватиметься через травму і зустрічає закінчення війни вже в Парижі. Війна, за спогадами Клера, була для нього серйозним потрясінням. Під час перебування на фронті він написав дві збірки віршів, що залишилися неопублікованими.
Відразу після повернення з фронту він стає співробітником газети «Ентрансіжан» (I Intransigeant) і друкується під псевдонімом «Рене Депре». Першим його репортажем було повідомлення про смерть поета Едмона Ростана. Завдяки своїм журналістським зв'язкам він знайомиться з відомими діячами кіно й літератури, зокрема з Луї Деллюком і Марселем Прустом.
У кіно Рене привела Дамія (Марі-Луїза Дам'єн), для якої він писав пісні. У 1920 році його запрошують знятися у стрічці «Лілія життя», за п'єсою румунської королеви Марії. Для зйомок він бере собі новий псевдонім — Рене Клер (від claire — ясний). У 1921 році він знімається у фільмах студії «Гомон», режисером яких був Луї Фейяд («Сирітка», «Паризетта») і фільмах Якова Протазанова («Сенс смерті», «За ніч кохання»).
З 1922 року Рене Клер стає критиком «Paris-Journal» і «Theatre et Comtvdia illustres». У 1951 він видає свої тексти у збірці «Досконалий роздум».
Брат Анрі Шомет, знайомить його з Жаком де Баронселлі, якому Клер асистує в чотирьох фільмах, і який повинен був допомогти Клеру, з його першим фільмом «Женев'єва де Брабан». Ця робота залишилася незавершеною. Саме Баронселлі представив Клера продюсерові Анрі Діаман-Берже, що довірив йому зйомки «Париж заснув».
З 1923 року починає сам ставити фільми.
Зі своєю дружиною Броней Рене познайомився на показі фільму «Антракт».
