Вільям Фрідкін народився в місті Чикаго, штат Іллінойс, в сім'ї колишнього напівпрофесійного гравця в софтбол і продавця чоловічого одягу Луїса Фрідкіна і його дружини Рейчел. Батько ніколи не заробляв більше 50 доларів на тиждень і згодом помер у бідності. Мати Вільяма працювала медсестрою в операційній і мала постійний дохід. Батьки Вільяма були єврейськими іммігрантами з України. Після перегляду в дитячому віці фільму Орсона Уеллса «Громадянин Кейн», який справив на нього колосальне враження, Вільям вирішив, що його майбутнє повинно бути пов'язано з кіно. Закінчивши школу, він почав працювати в чигагській телекомпанії WGN-TV і почав свою режисерську кар'єру зі зйомок телешоу в прямому ефірі і документальних фільмів, призначених для телебачення. Один з його документальних фільмів, «Народ проти Пола Крампа» (The People vs. Paul Crump), що розповідав про засудженого на смерть афроамериканців, який був побитий поліцейськими, перш ніж зізнався у вбивстві, отримав нагороду Кінофестивалю в Сан-Франциско. Згодом смертний вирок був замінений Крампу на довічне ув'язнення.
У 1965 році Вільям переїхав до Голлівуду, де зняв останній епізод для телешоу «Година Альфреда Хічкока» (The Alfred Hitchcock Hour), під назвою «Розпал сезону» (Off Season). Хічкок дав пораду на майбутнє молодому режисерові, щоб той не звикав до режисерського ремесла.
Першим голлівудським фільмом Фрідкіна стала музична комедія «Добрі часи» (Good Times), за участю дуету Сонні і Шер. Фільм 1967 став дебютним в ігровому кіно не тільки для Фрідкіна, а й для дуету музикантів. Сюжет будувався навколо Сонні, який отримав контракт в кіно і фантазуючого про майбутні сценарії. Фільм включав в себе елементи пародій, через що отримав посередні відгуки. Згодом Сонні і Шер продовжили успішну спільну кар'єру на телебаченні, продовжуючи записуватися до розпаду їхнього шлюбу та дуету.
Другий фільм «Вечірка в день народження» (The Birthday Party; інший варіант перекладу — «День народження») Фрідкін поставив в наступному році за однойменною п'єсою Гарольда Пінтера. Критик Гарольд Клурмен у своєму огляді журналу The Nation охарактеризував фільм як «фантазію на тему страху і кримінального переслідування». А рецензент Evening Standard зауважив, що фільм подібний п'єсі «дослідженням влади, яка сіє сумніви, страх, тремтяче освітлення і лякаючі передчуття в чотирьох стінах вітальні в приморському пансіоні, де Стенлі (Роберт Шоу), квартирант, знайшов притулок від якоїсь провини, злочину, зради, але фактично ця причина не називається». Фільм «Ніч, коли наїхали на заклад Мінскі» (The Night They Raided Minsky's) Фрідкін поставив в жанрі музичної комедії і випустив в тому ж році. Фільм отримав хороші огляди для пародії свого часу. Журнал Time назвав фільм «прощальної валентинкою жанру старого доброго бурлеску».
Найпомітнішим фільмом на ранньому етапі став фільм 1970 року «Оркестранти» (The Boys in the Band), що торкався гомосексуальної проблематики. Критичні огляди та рецензії «Оркестрантів» здебільшого були позитивними. Фільм став знаковим для Фрідкіна, саме тоді його помітили великі кінокомпанії.
