Хто ми і навіщо робимо Кіноріум...
    24 16

    До зірок

    Ad Astra
    «Відповіді, які ми шукаємо, знаходяться поза зоною досяжності»
    рік 2019
    країна США, Бразилія
    тривалість 2 год 3 хв
    бюджет $87 500 000
    прем’єра: Світ $93 142 196 18 вересня 2019
    прем’єра: США $38 501 248 20 вересня 2019
    перший день $7 148 625
    перший уїк-енд $19 001 398
    кінотеатри 3460
    прем’єра: Україна 29 109 482 грн. 19 вересня 2019
    прокатник UFD
    вік
    студії виробництва Twentieth Century FoxRegency EnterprisesNew Regency Pictures ...
    Батько інженера армійського корпусу Сполучених Штатів Америки Роя МакБрайда двадцять років тому вирушив на посаді капітана корабля з секретною місією на пошуки позаземної цивілізації. Через шістнадцять років після початку експедиції корабель зник. Крім того, стало відомо, що чоловік експериментував із матеріалом, який може поставити під загрозу існування всього живого у Всесвіті. Настав час самого Роя відправитися на пошуки батька, а також, щоб розібратися з цими експериментами. Ця подорож відкриє багато секретів, які по-новому покажуть людське існування та наше місце в космосі. Якщо його батько шукав нові цивілізації, то сам Рой повинен врятувати нашу.

    Зареєструйтесь й одразу побачите
    враження друзів від фільму.

    Невнятная драма на фоне научфанты. Фильм ровненький по эмоциям, вязкий. У меня не вызвал ни одного вздоха. Игра Питта, да и всё его участие в фильме, - это сочная котлета на вялых листьях салата. Больше 6/10 - никак. Второй раз не посмотрю, к сожалению.

    Плакать с Бредом не хотелось, но его дергающаяся бровь в сцене, когда он отправлял сообщения отцу с марса, впечатлила!

    Драма а не НФ. Фильм о экзистенциальном одиночестве, о неумении чувствовать и выражать чувства, о постоянном поиске и, как вывод, открытии простой истины: нужно позволить себе чувствовать, любить, давать и принимать от близких людей. А не искать в других галактиках.

    Стремимся к звездам и забываем, что у нас уже есть Земля

    Очень хороший но не на широкую публику.

    Якби «Гравітацію» змішали з «Той, хто біжить по лезу». Медитативна розповідь та гіпнотичний музичний супровід – просто насолода.

    Внезапно осенило: герой Питта же страдает лёгкой степенью аутизма. Высокофункциональный, но аутист, что и позволило ему выжить там, где другие начали паниковать.

    История одного одиночества на фоне холодного космоса. И, по совместительству, бенефис Бреда Питта

    Хороша космічна фантастика з психологічно-драматичною складовою, тягучо але цікаво. Бред Піт шикарний, і найбільший плюс Хойтемі і команді за візуальну складову, фільм дуже красивий, а сцени «боїв» на місяці одні з кращих в своєму роді

    Артхаус во всей красе, оставляет приятное послевкусие и пищу для размышлений, смотрите на большом экране!

    Дивне відчуття – з одного боку цікава мораль, з іншого – мука додивитися фільм до кінця.

    В цілому цікаве науково-фантастичне кіно. Бреду личить амплуа астронавта. Однак, за ступинем достовірності фільм не дотягує до стандартів «Інтерсталлар», тому заслуговує на, відповідно, нижчу оцінку.

    Чудове кіно, значно більше уваги приділяється емоційному стану героїв, ніж розвитку сюжету. Його варто уважно дивитися, щоб краще зрозуміти весь пласт сюжету вкладений в нього.

    Нас кидають в майбутнє, недалеке, майже досяжне, і, водночас, далеке, геть чуже. В першій половині сюжет динамічний. Та потім наукову фантастику плавно витісняє особиста драма. І це зовсім не погано, бо це якісна психологічна драма, де гра Бреда Пітта наближається до зірок.

    Скажена суміш Tree of life, Armageddon, Gravity, Interstellar. Неймовірна робота Ван Хойтема. Найбільша кількість close-up і chocker за всю фільмографію Пітта. Медитативна стрічка