Загнаних коней пристрілюють, чи не так?
(1969)They Shoot Horses, Don’t They? 3
| країна | |
| тривалість | 2 години |
| бюджет | $4 860 000 |
| прем’єра: Світ | $12 600 000 17 липня 1970 |
| Збір – бюджет | $7 740 000 |
| прем’єра: США | 10 грудня 1969 |
| прем'єра: СРСР | 22 травня 1972 |
| батьківський контроль | лякаючі сцени, жорстокість/кров, ... |
| |
| студії виробництва | |
| інші назви |
Опис
Америка у важкі роки Великої депресії. Усюди безробіття і бідність. Люди беруться за будь-яку роботу, щоб заробити на шматок хліба і дах над головою. Тому не дивно, що танцювальний марафон з призом в 1500 доларів легко зібрав в похмурому ангарі на узбережжі кілька десятків учасників зі всієї країни. Всі вони такі різні, але кожен готовий на все заради виграшу…Всі актори та знімальна група
у головних ролях
режисер
оператор
автор
композитор
Відео Кадри Постери Фільмування Промо Обкладинки Фан-арт
Автор
Книга «Загнаних коней пристрілюють, чи не так?» була написана Horace McCoy у 1935 році. Це один з найвідоміших творів автора, який став класикою американської літератури.Сюжет
Роман розповідає про танцювальний марафон під час Великої депресії в США. Головні герої, Роберт і Глорія, беруть участь у цьому виснажливому змаганні, сподіваючись виграти грошовий приз. Книга досліджує теми відчаю, людської жорстокості та безнадії.Відповідність фільму книзі
Фільм, знятий за мотивами книги, досить точно передає основні теми та атмосферу роману. Сценарій, написаний Роберт Е. Томпсон, зберігає ключові моменти сюжету, хоча деякі деталі були змінені для кращої адаптації до екрану. Режисер Сідні Полак зумів передати дух книги, зосереджуючись на психологічних аспектах персонажів та соціальних проблемах того часу.
Зареєструйтесь й одразу побачите
враження друзів від фільму.
Відгуки та оцінки друзів
Удручающая метафора жизни как колеса сансары — и в то же время социальный фильм, в декорациях Великой депрессии. Кино о тщетности попыток вырваться за пределы судьбы.
Экзистенциальный предтеча «Голодных игр», но без привычной жанровой эксплуатации. Картина близка «Плате за страх» Клузо и более позднему «Колдуну» Фридкина — борьба тщетна, награда иллюзорна, апофеоз — смерть.
Фильм отмечен достойной актерской игрой. Джейн Фонда, еще вчера – неотразимая Барбарелла, здесь выглядит блеклой и серой, постаревшей на десять лет, словно жизнь выпила из неё все соки. Секс показан как услуга или товар, либо акт отчаяния и суррогат человеческой коммуникации и тепла.
Любви в этом фильме нет, на неё не хватает сил, люди здесь измождены борьбой за выживание. Герои заперты не в здании танцпола, а в самой необходимости участия в дьявольском марафоне, внушающем ложное чувство надежды. Обречённость раскрывается через флешфорварды, но эти добровольные спойлеры не имеют значения, поскольку ткань фильма составляют не сюжетные повороты, а процесс и предопределённость как неодолимая сила рока, на личном уровне воплощённая в персонаже Янга. Он над системой и в то же время внутри неё, по другую сторону, неся бремя ответственности за своё кредо. Ты или жертва, или палач; первое делает несвободным буквально, второе — морально.
Финал нарочито театрален: он стреляет в неё, потому что она попросила об этом, не думая о последствиях для него, — вместе с отчаянием она утратила все человеческие чувства и с ними эмпатию. Роберт пристрелил Глорию, теперь закон пристрелит его. Он делает это не столько из жалости, сколько из самого простого соображения: загнанных лошадей пристреливают.
Ну це щось прям на життєвому зроблено і пройдено щоб таке зробити це настільки так було бурхливо і на межі що звісно сама назва блін така що подумати треба і роздумувати.
Кінцівка мене просто таки знищилаПовне занурення у часи великої депресії, і навіть другорядні персонажі змушують переживати за них.
Додайте коментар
до 280 символів