Події фільму відбуваються через багато століть після фантастичної «Шестидесятихвилинної війни», після якої настала «Ера Руху». По всій Землі міста вирвали себе із землі і стали на колеса. Світ живе за законами «муніципального дарвінізму»: міста кружляють Мисливськими землями і «пожирають» одне одного. Зруйнована після ядерної війни цивілізація відновилася фрагментами і нерівномірно. Землю борознять рухомі міста, що мають величезні щелепи. Ідеологія муніципального дарвінізму наказує населеним пунктам «з'їдати» одне одного. Корпус з'їденого міста розрізається і йде на переплавку, майно привласнюється, мешканці приєднуються до нижчих каст населення-переможця або стають рабами, повільно вмираючими від непосильної праці. Але й після смерті нещасні не завжди знаходять спокій. Іноді їх перетворюють на сталкерів — позбавлених почуттів і пам'яті людиномашин. У світі рухомих міст немає ні одержимих ідеєю порятунку людства супергероїв, ні мегазлодіїв. Як і в реальності, тут переважають звичайні жителі. Вони ходять на роботу, зраджують дружин, піклуються про діточок, захлинаючись читають бульварні романи. І при цьому щиро вважають, що «їсти» інших добре, а «бути з'їденим» погано, а багатий і сильний завжди правий, поки не став бідним і слабким. Брак ресурсів змушує містян-кочівників слідувати цієї нехитрої моралі, а забуття християнських догматів позбавляє її звичного святенницького покриву.
Добротні спецефекти, непоганий задум і настільки банальний, шаблонний сценарій, з другої половини фільму, відчував, що вже «наївся» цим видовищем і хочеться піти. Думаю, що Пітер Джексон, як сценарист може краще