Молода жінка, співробітниця однієї з фірм по торгівлі нерухомістю, втікає з великою сумою грошей, які їй довірили покласти в банк. Намагаючись уникнути зустрічі з поліцією, вона зупиняється в тихому мотелі, не підозрюючи, що тут їй загрожує ще більша небезпека…
У знаменитій сцені вбивства у ванні пронизливий звук створюється скрипками, по яких різко водять смичками. А звук ножа, що впивається в тіло, — це звук ножа, якого встромляють у диню. Сама ж сцена знімалася з 17 грудня по 23 грудня 1959 року, причому знімалася взагалі без участі Перкінса (він у цей час перебував у Нью-Йорку). Сцена мала близько 90 склеювань при монтажі.
Альфред Гічкок купив у Роберта Блоха права на екранізацію його роману анонімно і лише за 9 тисяч доларів. Пізніше Гічкок до прем'єри скупив стільки екземплярів роману, скільки зміг знайти, щоб зберегти кінцівку фільму у таємниці.
Однією з причин, чому Гічкок вирішив зняти фільм на чорно-білу плівку, — це рішення не робити фільм надто кривавим. Іншою причиною була економія.
Роль крові у фільмі виконував шоколадний сироп.
Повне ім'я божевільного вбивці — Норман Френсіс Бейтс. Його хобі — набивання опудал птахів — таксидермія.
Як завжди у фільмах Гічкока, у фільмі «Психо» в одній зі сцен можна побачити камео самого режисера — приблизно на сьомій хвилині фільму він стоїть в ковбойському капелюсі біля вікон офісу Меріон.
Увесь саундтрек фільму виконується виключно на струнних музичних інструментах.
В основі фільму лежить історія справжнього маніяка зі штату Вісконсин Еда Ґейна (а пізніше цей сюжет використовували автори «Техаської різанини бензопилою»).
Перкінс отримав за роль гонорар рівно у 40 тисяч доларів, а композитор Герман отримав 34 501 доларів, що було в 2 рази вище його початкової ставки — таким чином Гічкок вирішив винагородити Германа за приголомшливу музику до фільму.
У знаменитій сцені в душі Норман Френсіс Бейтс завдав 12 ударів ножем.
Перкінс погодився зніматися у фільмі, навіть не прочитавши сценарію.
Будівництво будинку «під мотель Бейтса» обійшлося в 15 тис. доларів.
Після смерті Меріон у фільмі крупно показані її розплющені очі із звуженими зіницями. Офтальмологи завалили Гічкока листами, в яких указували на цю помилку, — адже зіниці людини розширюються після смерті. Лікарі настійно радили використовувати беладонну, щоб імітувати ефект мертвого ока. У наступних фільмах Гічкок незмінно слідував цій пораді.
Перша американська стрічка, що показала як змивається туалет.
Первый отсмотренный мной Хичкоковский саспенс. 60 лет назад снято на таком уровне, что далеко не каждый современный хоррор можно хотя бы сравнивать с ним. Даже не подозревал, что столь древнее творение, в подобном жанре, сумеет меня так заинтриговать…
як для фільму чорно-білої епохи дуже навіть пристойно. Звісно, фінал був передбачуваний ще свід тридцятої хвилини від початку, але все одно не поганий детективний триллер
Слишком мощно сделанный триллер, удивляющий невероятной постановкой и мастерским созданием страха, но никак не финалом. P. S. Почитал, как усердно Хичкок пытался спрятать детали концовки от зрителей того времени и понял насколько одновременно это забавный и гениальный мужик.
Очередной фильм, который не прошёл проверку временем. Но влияние этого фильма на кинематограф отрицать не стану, классика, с которой спорить никто не будет.
Король саспенса! Но Хичкок непросто хочет пощикотать вам нервишки, он создал психологическое кино, которое ставит вопрос о сложной человеческой личности.
Ну клас же! Не дарма цей фільм вважається шедевром. Не дивлячись на те, що сюжет давно відомий, напруга і цікавість не покидають на протязі усього фільму. Те що він ч/б тільки додає шарму
Біллі Мілліган на мінімалках…на мінімальних мінімалках. На той час, можливо, цей фільм рахувався шедевром. Зараз ж це нуднуватий фільм із поганими акторами і слабкими діалогами.
Почуваюсь неправильною,бо не в захваті від цього фільму.Режисура крута,музика її підкреслює,але кіно здалось нудним і викликало багато питань,на які наче може відповісти кіно «Хічкок»,та фільми,які вимагають додаткових пошуків,для мене не самостійні.Кіно спантеличило.На жаль - 6
Хорошее кино с довольно неожиданным финалом. Немного скомканная завязка и синдром «в конце Фриман объясняет всё», но это нисколько не портит картину. Замечательная работа.
