Обличчя фюрера

Німецький воєнний оркестр, який складається з Тодзьо Хідекі з сузафоном, Генріха Гіммлера з малим барабаном, Йозефа Геббельса з тромбоном, Германа Герінга з флейтою і Беніто Муссоліні з великим барабаном, марширує по маленькому, розмальованому свастиками, містечку, співаючи пісню, пародіюючи доктрину нацизму, під музику. Дональд прокидається від шуму, і музиканти забирають його на фабрику озброєння, де він змушений «працювати на Фюрера 48 годин у день». Одночасно з роботою він повинен постійно кричати «Хайль Гітлер!» і постійно салютувати портретам Гітлера, які з'являються то там, то там. Від нервового виснаження у Дональда починаються жахіття. Прокинувшись від жахів, він приймає тінь від статуетки, що показує Статую Свободи, за чергове нацистське привітання. У цей момент становиться зрозуміло, що Дональд — американець, а всі попередні події були його поганим сном у себе дома.