Господи, почуй молитву мою

Фільм показує життя поміщиків в різдвяні свята. У люті морози хлопчик Миколка з матір'ю Олександрою їде до хворого батька на місце служби. По дорозі вони заїжджають в Троїце-Сергієву Лавру, піднімаються на дзвіницю. На питання «яку ж треба силу мати, що б це все задзвонило?», мати йому відповідає: «Так, Миколка, тільки вона не в руках, а в душі!». Після Лаври мати з Миколкою заїжджають до рідної сестри, яка була одружена з князем Олександром Савьоловим. На думку Миколки Савьолов був «злостивий і невблаганний». Там вони разом вечеряють і проводять ніч. Наступного дня мати залишає сина у князя Савьолова дочекатися її повернення, але Миколка неохоче залишається у князя Савьолова. Дітей вчать бути милосердними і добрими, вчать відчувати серцем. Князь Савьолов — противник такого підходу до виховання. Він вважає, що виховувати необхідно суворо, дотримуватися правил і поступати розумно. Сюжетна лінія переплітається з житієм преподобного Сергія Радонезького. Дорослі вчать дітей не боятися в проханнях до Бога, а зі страхом і відвагою просити його, вчать шанувати дорослих, частіше звертатися до Євангелія.