Хто ми і навіщо робимо Кіноріум...
Забуті

    Рейтинги фільму

    5070 3447

    Забуті

    рік 2019
    країна Україна, Швейцарія
    тривалість 1 год 45 хв
    бюджет €624 000
    прем’єра: Україна 58 283 грн. 3 вересня 2020
    прокатник Артхаус Tрафік
    студії виробництва Directory FilmsMinistry of Culture of UkraineJovera Pictures AG/SA ...
    Тридцятирічна Ніна, вчителька української мови, через роботу чоловіка не може поїхати з окупованого Луганська і змушена проходити курси перекваліфікації. Сімнадцятирічний Андрій, який внаслідок війни залишився сиротою, намагається зв’язатися з «зовнішнім світом» і нагадати Україні, що він ще існує. Їхні дороги перетинаються, коли першого вересня Андрій потрапляє до міліції через український прапор... на шкільному даху. Ризикуючи власним життям Ніна рятує хлопця. Між ними народжується дивна дружба, яка нагадує спорідненість двох забутих душ в забутому Богом світі. А може це навіть кохання? Коли чоловік Ніни, дрібний контрабандист Юрій, змушений терміново залишити територію «ЛНР» і переїхати до України, Ніна вже не знає, чи хоче цього. Страх невідомості перед майбутнім та нові сильні почуття заплутують Ніну ще більше. Чи є в людей на окупованих територіях майбутнє? Чи є в нас право про них забувати?

    Всі актори та знімальна група

    Реліз

    Світова прем'єра стрічки відбулась в жовтні 2019 року на 35 Варшавському кінофестивалі в межах конкурсної програми «1-2» («Конкурс перших та других повнометражних робіт молодих режисерів»), де фільм було відзначено Спеціальною згадкою журі.

    Українська прем'єра фільму «Забуті» відбулася на у позаконкурсній програмі на 49-му Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» 22 серпня 2020 року. В український обмежений прокат стрічка вийшла 3 вересня 2020 року, дистриб'ютор - Arthouse traffic.

    Зареєструйтесь й одразу побачите
    враження друзів від фільму.

    Переглянуто

    Очень неплохая игра актеров, реалистичные сцены, верил в происходящее. Возможно, немного переборщили с с неадекватностью всяких дедов морозов, сбушников и журналисток, хотя не исключаю, что я недооцениваю неадекватность того общества. Эмоции сильные, к сожалению, удручающие.