Штат Вашингтон, середина 60-х. Чеська емігрантка Сельма(Бйорк) працює на фабриці кухонного обладнання і найбільше на світі любить старі мюзикли. Вони дозволяють їй забути, що вона сліпне. І що це спадкове. І наступний на черзі- її 12-літній син. Єдина мета життя Сельми- зібрати грошей йому на операцію. Коли вона ділиться цим із сусідом, нещасним копом Біллом(Морс), той, скориставшись її сліпотою, краде всі її заощадження.
Мне было тяжело его досмотреть из-за того, что это не мой жанр, и операторская работа, и длительность и темп повествования…все не мое. Но отдала должное, досмотрела.
Тяжелый фильм-мюзикл о человеческом эгоизме и любви. Родить зная что ребенок будет слеп и умереть что бы он видел. Все отдать что бы не потерять меркантильную жену, обокрасть ближнего и умереть только что бы она ничего не узнала. В общем люди способны на чудовищные поступки.
По воздействию, градусу эмоциональной взвинченности и нервному существованию Бьорк, музыкальному аудиоряду, режиссуре и «дерганой” камере – это в высшей степени выверенное и профессиональное кино. Великая спекуляция.
У цьому фільмі Трієр відступає від залізних законів Догми-95. І слава Богу! До специфічної картинки можна звикнути вже за 15 хвилин, а музичні сцени взагалі виділяються оригінальністю і життєрадістю, і це не зважаючи на мінорний настрій фільму. Ну а Бйорк тут – сама чарівність.
Фільми Centre National du Cinéma et de l'Image Animée