У фільмі двоє сучасних підлітків містичним чином потрапляють до уявного середовища Плезeнтвіля, чорно-білого телевізійного шоу 1950-х років. У Плезeнтвілі живуть винятково щасливі родини, тут завжди чудова погода та ніколи не стається катастроф. Утопія в «Плезeнтвілі» переростає в антиутопію, бо перед нами цілковито механічний світ, позбавлений труднощів і водночас радощів життя. Проте коли до нього потрапляють американські підлітки з дев’яностих, Плезeнтвіль отримує всі барви веселки. Їхні дії призводять до того, що люди Плезeнтвіля вчаться відчувати сильні емоції, що, в свою чергу, викликає вихід подій за межі звичних усім норм.
Прямо кіно по Фрейду.Невже все наше життя до цього зводиться.Легке миле кіно, як на мене без жанру.Надто мало гумору для комедії.Гарні костюми.Актори грають добре, та характери персонажів доволі дивні.Приємне кіно на вечір, якщо сильно не думати.Я от кінець досі не збагнула
Кино напоминающее своей атмосферой фильмы «Назад в будущее» и «Шоу Трумена», а так же пособие по тому, как разжечь огонь, раскрасив чёрно-белый ситком в радужную палитру цветов.