Великий Лебовські

Образи головних героїв створювалися на основі реальних людей. Зокрема, Чувак змальований з Джеффа Дауда, промоутера незалежного кіно, з яким брати Коени познайомилися ще під час пошуків дистриб'ютора для фільму Просто кров. Дауд також був членом «сієтлської сімки», любив коктейль «Білий росіянин» і в своєму колі іменувався «чуваком». В якійсь мірі на образ головного героя вплинув Пітер Ікслін, знайомий братів Коен, який жив в захаращеній квартирі і з повагою ставився до невеликого килиму, «що задавав стиль всій кімнаті». З Коенами Іксліна познайомив Баррі Зонненфельд, його однокурсник по Нью-Йоркському університету, і ті стали близькими друзями. В 1989 році він розповів режисерам безліч кумедних випадків з життя, деякі з яких згодом були відображені у фільмі. Наприклад, Ікслін розповів їм історію про те, як він разом зі своїм приятелем Льюїсом Абернеті, теж ветераном В'єтнамської війни, шукав школяра, який викрав його машину. Так само як і у фільмі, машина була доставлена ​​на стоянку поліції Лос-Анджелеса, і під водійським сидінням виявилася домашня робота учня восьмого класу. За життя Ікслін брав участь в аматорському чемпіонаті з софтболу, але в сценарії цей вид спорту замінили на боулінг, тому що, як сказав в інтерв'ю Ітан Коен, «це дуже дружній спорт, де можна просто сидіти, пити і курити, попутно беручи участь в порожній невимушеній бесіді». Одним із прототипів Волтера Собчака став відомий кінорежисер та сценарист Джон Міліус, з яким Коени познайомилися під час зйомок фільму «Бартон Фінк». Він теж відчував любов до вогнепальної зброї та вважав себе затятим прихильником мілітаризму.